Страшне випробування або похід до стоматолога
(оповідання юної особи, яка в тенетах інтернету відома як Sunely Tales)
Вчора у мене було страшна подія (Єх, творці фільмів жахів, ви нічого не знаєте про справжній страх :-)), до якого я починаю готуватися морально за тиждень — регулярний похід до стоматолога! Не дивлячись на те, що вже який рік у мене нічого не знаходять і найстрашніше моє випробування — це стоматологічна чистка зубів, ця подія щороку перетворюється на страшне випробування. Цей страх настільки глибоко сидить в підсвідомості, що ніякі апеляції до здорового глузду не допомагають.
Мені здається, вже весь персонал клініки, куди я ходжу, мене запам’ятав, тому, побачивши мене посмішки стають ширшими, вони починають відволікати мене, кудкудакати наді мною як над маленькою дитиною, але нічого не допомагає, в крісло я сідаю (точніше падаю) смертельно бліда. Через 5 хвилин, коли мені урочисто оголошують про те, все добре, у мене з’являється здоровий рум’янець, і я випурхую з крісла. Поки я ще на позитиві від вчорашньої чистки і відсутності проблем із зубами, вирішила написати маленький пост про цей страх. Тут головне — зловити момент, вже через пару місяців у мене буде починатися нервовий тик при одній тільки згадці про стоматологічну клініку.
Я щиро намагалася розібратися, в чому причина такої боязні зубних лікарів. Сучасні технології дозволяють лікувати зуби швидко, безболісно і ефективно. У дитинстві я ходила лікувати зуби до подруги моєї старшої сестри, яка була шикарним майстром і тут я не відчувала пекельного болю та інших складових важкого процесу лікування зубів. Тобто справа не в страху самого процесу, він, звичайно, не найприємніший, але є речі й гірше (наприклад, вдаритися мізинцем ноги об кут ліжка, я навіть мимоволі ноги стиснула від такої думки, але це не викликає в мені паніку і параною) .
Після літрів валер’янки і спогадів з дитинства, я зрозуміла, що мене так лякає насправді. На жаль, з дитинства зуби у мене були не дуже хороші і раз у раз з’являлися дірки, які я тут же заліковувала без особливих проблем. Однак, мої друзі і друзі моєї мами, яким пощастило мати більш здорові зуби, кожен раз не забували згадувати, що навіть маленька пломба означає, що зуб «простоїть» всього кілька років, тобто це вже початок кінця. Тобто я вже почала прощатися з зубами в молодших класах! Батьки, звичайно, говорили, що це нісенітниця, але в своєму дитинстві я пам’ятаю людей 30-40 років вже з золотими зубами. Я панічно почала боятися поповнити їхні ряди. Ось вона причина мого страху — добрі люди, які не втомлювалися мені розповідати, про те, як мені не пощастило. З тих пір пройшло багато часу, я виконую всі стоматологічні процедури, нові проблеми не з’являються і у мене повний комплект рівних білих зубів. А страх … такий же міцний, як і мої зуби. Ймовірно, тут є ще й позитивне підкріплення, кожен раз після стресу до відвідування, я пурхаю на крилах щастя після нього, що, мабуть, підсилює рефлекс страху перед кабінетом. Хоча, в моєму випадку краще не скаржитися, може бути саме завдяки цьому страху, я стежу за зубами і вони у мене в порядку, так що залишається тільки змиритися і регулярно поповнювати запаси заспокійливого.
А ви знайшли причину свого страху? Чи вас це не стосується і ви сміливо і радісно сідаєте в стоматологічне крісло? В будь якому випадку, із страхом чи без нього, відвідайте стоматолога і доведіть собі, що ви – людина сильної волі і самі керуєте своїм здоров’ям і життям!
Поділіться своїми почуттями з нами, лікарями стоматологічного центру «Артікс», нам реально це цікаво! Ми на вас чекаємо!